Благодійність в Україні та світі: чому ми досі пасемо задніх?

Погодьтесь, 101 позиція нашої держави у цьому списку — це пряме свідчення того, що наша благодійність потребує трансформацій, причому значних. Тож на прикладі конкретних кейсів спробуємо розібратись, чого ж саме нам не вистачає, щоб рухатись на повну потужність.

США: доброчинність як традиція під наглядом у прокурора

Перше місце у світовому рейтингу благодійності займає США. Складається враження, ніби бажання допомогти закладено в американців на генетичному рівні. Для них філантропія — це аксіома та непорушна традиція.

Насамперед пов’язано це з тим, що благодійність в Америці формувалась сотні років тому. Пожертвувати іншим свій одяг/гроші/техніку/автомобілі - абсолютно буденна річ, яка ні в кого не викликає подиву.

При цьому діяльність усіх фондів знаходиться під контролем держави. І це значна перевага для фандрайзингових платформ, які допомагають доброчинним організаціям збирати кошти.

Цю тенденцію можна вдало проілюструвати на прикладі ресурсу «OneCause». Його експертам не потрібно витрачати час та сили на перевірку фондів, вони мають можливість одразу перейти до найголовнішого — безпосередньої допомоги їм.

Таким чином, лише один ресурс консолідує ініціативи майже п’яти тисяч американських благодійних організацій. А подібних фандрайзингових платформ в Америці сотні. Тож можемо тільки уявити, наскільки високим у країні є показник синергії між державою, фондами та суспільством.

Проте це не все. Доброчинність в кожному штаті США знаходиться під наглядом генеральних прокурорів. Вони спеціалізуються на тому, щоб розглядати позови про можливі порушення благодійних організацій. Тож спекулювати на темі добрих справ у Америці не вийде ніяк.

Загалом про масштаби благодійної допомоги в Америці можна говорити довго. Однак, найкраще їх проілюструють конкретні цифри.

Згідно з даними звіту «Giving USA», обсяги благодійних пожертвувань у країні в 2019 році виросли на 4,2% і склали 449,64 млрд доларів. Це найвищий показник за всю історію дослідження. І досягти його вдалось в умовах інфляції. Тож немає нічого неможливого.

Великобританія: благодійність як сувора звітність

Філантропія у Великобританії аналогічно має багатовікову історію. І стосується вона в тому числі й сталих механізмів регулювання благодійних організацій.

Для більш точного розуміння наведу кілька важливих дат. Першу благодійну організацію в Британії заснували ще в 12 сторіччі. На законодавчому рівні доброчинність закріпили близько 400 років тому.

Отримати реєстрацію в Charity Commission для благодійника — це як здобути найвищу відзнаку. Це гарантія того, що діяльність фонду контролюється суспільством і урядом. Це знак якості, який свідчить про те, що робота організації - максимально чесна та прозора.

Відкритість — ключовий фактор філантропії у Британії. Тож усі дані про благодійні організації знаходяться у вільному доступі. При цьому фонди показують свої доходи та витрати не на вільний манер, а заповнюють єдину форму звітності.

Важливий факт: чим вищим буде дохід благодійної організації, тим пильніше контролюватиметься її діяльність з боку держави.

Така ретельна увага до роботи благодійних фондів пов’язана з тим, що доброчинність у країні вже давно переросла в ранг важливої звички та традиції. І велику частину заходів там організовують на національному рівні.

Ще один потужний кейс — віртуальна допомога тваринам, які знаходяться на межі вимирання.

Як це діє? Дитині дарують сертифікат на усиновлення, до прикладу, маленького бенгальського тигра. Оригінальніший подарунок важко вигадати, чи не так? І найважливіше, що подібний сюрприз несе в собі значну соціальну складову.

Сінгапурським благодійним організаціям, на відміну від багатьох інших, не потрібно щоразу вигадувати нові методи фандрайзингу, щоб привертати увагу людей до суспільно актуальних проблем.

Там доброчинність — це важлива складова національної стратегії.

По-перше, благодійні організації отримують гроші від держави. Тож їх робота знаходиться під пильною увагою.

Регулятором виступає Національна рада некомерційних організацій. Усі фонди мають дотримуватись норм спеціально розробленого кодексу.

Відповідно, якщо подані звіти не відповідають загальноприйнятим стандартам, благодійна організація втрачає свій рейтинг. Більш того, донорам не рекомендуватимуть її до співпраці.

І ще один суттєвий момент: за махінації у благодійному секторі передбачається кримінальна відповідальність.

По-друге, гроші до фондів надходять із приватного сектора.

Ще один важливий нюанс — розвинуте волонтерство.

У Сінгапурі є соціальні сфери, до яких взагалі не залучають найманих працівників. Наприклад, йдеться про бібліотеки. Їх роботу забезпечують суто волонтери, причому, як правило, — це вже літні люди, які мають бажання бути корисними для своєї країни.

Україна: благодійність без новацій та держрегулювання

В Україні ситуація з благодійністю складається кардинально інакше, точніше, прямо протилежно.

Основний мінус полягає у дуже слабкому державному регулюванні. А якщо говорити прямим текстом, нашим фондам доводиться регулювати себе самостійно.

Звісно, є благодійні організації, які прозоро ведуть свою діяльність і відкрито інформують донорів про всі витрати. Наприклад, ми почали викладати публічні звіти про діяльність фонду «Твоя опора» ще з 2014 року й з того часу робимо це на постійній основі. Більш того, щороку проходимо незалежну аудиторську перевірку, хоч цього від нас і не вимагає закон.

Проте є і такі «благодійні» організації, які користуються прогалинами українського законодавства і використовують філантропію у власних корисних інтересах. Чи варто говорити, що це суттєво підриває довіру потенційних донорів до справжньої суті доброчинності?

У нашій країні дуже мало фондів працюють прозоро. Наведу кілька ключових фактів: 17 726 благодійних організацій усього було зареєстровано в нашій країні на 2018 рік; з них лише 7328 благодійних організацій подали звіт в ДФС за 2018 рік; лише близько 100 благодійних фондів відкрили свою податкову звітність аналітикам.

Такими є експертні дані Державної служби статистики України та Українського форуму благодійників.

По-перше, рівень волонтерства в Україні знаходиться на дуже низькому рівні.

По-друге, лише 7% українців готові залучатись до громадського життя суспільства.

По-третє, маємо низьку кількість новацій у благодійній сфері.

У комплексі через ці проблеми наші громадяни все ще кидають гроші в скриньки або перераховують їх на особисті банківські картки. Хоча в усьому світі такі методи вже давно не практикують.

В України є всі шанси вивести благодійність на новий якісний рівень. І для цього нам залишилось зробити всього лише кілька кроків.

Відчути зацікавленість і підтримку держави.

Потрібно змінити підхід і зрозуміти, що держава та фонди не можуть існувати в різних реаліях. Між ними має бути синергія. Як показує практика успішних країн, саме це дає поштовх до повноцінного та стабільного розвитку доброчинності. При цьому дуже важливим є контроль звітності і прозорості благодійних організацій на державному рівні.

Налагодити комунікацію з донорами.

Змінюється світ. Змінюються звички. Змінюється реальність. Старі методи перестають діяти. Тож потрібно шукати нові фандрайзингові інструменти.

Спойлер: щоб франдрейзингові платформи мали змогу рости і розвиватися, впроваджуючи нові і сучасні інструменти, потрібно забезпечити прозорість благодійного сектору. Це дасть їм можливість свій ресурс використовувати на розвиток і збір коштів, а не на адміністрування і перевірку кожного фонду і кожного благодійного проєкту.

Це два простих і основоположних кроки, які ми досі не подужали зробити. Проте все в наших руках. Головне — мати державну підтримку та йти на зустріч донорам.У світовому рейтингу благодійності Україна займає 101 місце. Позаду нас — Камбоджа, Туніс, Єгипет. Попереду — Нігер, Малі, Азербайджан і ще 97 країн

Погодьтесь, 101 позиція нашої держави у цьому списку — це пряме свідчення того, що наша благодійність потребує трансформацій, причому значних. Тож на прикладі конкретних кейсів спробуємо розібратись, чого ж саме нам не вистачає, щоб рухатись на повну потужність.

США: доброчинність як традиція під наглядом у прокурора

Перше місце у світовому рейтингу благодійності займає США. Складається враження, ніби бажання допомогти закладено в американців на генетичному рівні. Для них філантропія — це аксіома та непорушна традиція.

Насамперед пов’язано це з тим, що благодійність в Америці формувалась сотні років тому. Пожертвувати іншим свій одяг/гроші/техніку/автомобілі - абсолютно буденна річ, яка ні в кого не викликає подиву.

При цьому діяльність усіх фондів знаходиться під контролем держави. І це значна перевага для фандрайзингових платформ, які допомагають доброчинним організаціям збирати кошти.

Цю тенденцію можна вдало проілюструвати на прикладі ресурсу «OneCause». Його експертам не потрібно витрачати час та сили на перевірку фондів, вони мають можливість одразу перейти до найголовнішого — безпосередньої допомоги їм.

Таким чином, лише один ресурс консолідує ініціативи майже п’яти тисяч американських благодійних організацій. А подібних фандрайзингових платформ в Америці сотні. Тож можемо тільки уявити, наскільки високим у країні є показник синергії між державою, фондами та суспільством.

Проте це не все. Доброчинність в кожному штаті США знаходиться під наглядом генеральних прокурорів. Вони спеціалізуються на тому, щоб розглядати позови про можливі порушення благодійних організацій. Тож спекулювати на темі добрих справ у Америці не вийде ніяк.

Загалом про масштаби благодійної допомоги в Америці можна говорити довго. Однак, найкраще їх проілюструють конкретні

Філантропія у Великобританії аналогічно має багатовікову історію. І стосується вона в тому числі й сталих механізмів регулювання благодійних організацій.Великобританія: благодійність як сувора звітність

Для більш точного розуміння наведу кілька важливих дат. Першу благодійну організацію в Британії заснували ще в 12 сторіччі. На законодавчому рівні доброчинність закріпили близько 400 років тому.

Спеціальний контролюючий орган — «Charity Commission» — з’явився у XIX столітті. І це перша організація в світі, яка на такому ретельному рівні почала регулювати доброчинну діяльність.

Оскільки «Charity Commission» — це перша організація в світі, яка на такому ретельному рівні регулює доброчинну діяльність, важливо сказати про неї кілька слів.

Отримати реєстрацію в Charity Commission для благодійника — це як здобути найвищу відзнаку. Це гарантія того, що діяльність фонду контролюється суспільством і урядом. Це знак якості, який свідчить про те, що робота організації - максимально чесна та прозора.

Відкритість — ключовий фактор філантропії у Британії. Тож усі дані про благодійні організації знаходяться у вільному доступі. При цьому фонди показують свої доходи та витрати не на вільний манер, а заповнюють єдину форму звітності.

Важливий факт: чим вищим буде дохід благодійної організації, тим пильніше контролюватиметься її діяльність з боку держави.

Така ретельна увага до роботи благодійних фондів пов’язана з тим, що доброчинність у країні вже давно переросла в ранг важливої звички та традиції. І велику частину заходів там організовують на національному рівні.

Ще один потужний кейс — віртуальна допомога тваринам, які знаходяться на межі вимирання.

Як це діє? Дитині дарують сертифікат на усиновлення, до прикладу, маленького бенгальського тигра. Оригінальніший подарунок важко вигадати, чи не так? І найважливіше, що подібний сюрприз несе в собі значну соціальну складову.

Сінгапур: благодійність як національна стратегія

Сінгапурським благодійним організаціям, на відміну від багатьох інших, не потрібно щоразу вигадувати нові методи фандрайзингу, щоб привертати увагу людей до суспільно актуальних проблем.

Там доброчинність — це важлива складова національної стратегії.

По-перше, благодійні організації отримують гроші від держави. Тож їх робота знаходиться під пильною увагою.

Регулятором виступає Національна рада некомерційних організацій. Усі фонди мають дотримуватись норм спеціально розробленого кодексу.

Відповідно, якщо подані звіти не відповідають загальноприйнятим стандартам, благодійна організація втрачає свій рейтинг. Більш того, донорам не рекомендуватимуть її до співпраці.

І ще один суттєвий момент: за махінації у благодійному секторі передбачається кримінальна відповідальність.

По-друге, гроші до фондів надходять із приватного сектора.

Ще один важливий нюанс — розвинуте волонтерство.

У Сінгапурі є соціальні сфери, до яких взагалі не залучають найманих працівників. Наприклад, йдеться про бібліотеки. Їх роботу забезпечують суто волонтери, причому, як правило, — це вже літні люди, які мають бажання бути корисними для своєї країни.

Україна: благодійність без новацій та держрегулювання

В Україні ситуація з благодійністю складається кардинально інакше, точніше, прямо протилежно.

Основний мінус полягає у дуже слабкому державному регулюванні. А якщо говорити прямим текстом, нашим фондам доводиться регулювати себе самостійно.

Звісно, є благодійні організації, які прозоро ведуть свою діяльність і відкрито інформують донорів про всі витрати. Наприклад, ми почали викладати публічні звіти про діяльність фонду «Твоя опора» ще з 2014 року й з того часу робимо це на постійній основі. Більш того, щороку проходимо незалежну аудиторську перевірку, хоч цього від нас і не вимагає закон.

Проте є і такі «благодійні» організації, які користуються прогалинами українського законодавства і використовують філантропію у власних корисних інтересах. Чи варто говорити, що це суттєво підриває довіру потенційних донорів до справжньої суті доброчинності?

У нашій країні дуже мало фондів працюють прозоро. Наведу кілька ключових фактів: 17 726 благодійних організацій усього було зареєстровано в нашій країні на 2018 рік; з них лише 7328 благодійних організацій подали звіт в ДФС за 2018 рік; лише близько 100 благодійних фондів відкрили свою податкову звітність аналітикам.

Такими є експертні дані Державної служби статистики України та Українського форуму благодійни

По-перше, рівень волонтерства в Україні знаходиться на дуже низькому рівні.

По-друге, лише 7% українців готові залучатись до громадського життя суспільства.

По-третє, маємо низьку кількість новацій у благодійній сфері.

У комплексі через ці проблеми наші громадяни все ще кидають гроші в скриньки або перераховують їх на особисті банківські картки. Хоча в усьому світі такі методи вже давно не практикують.

В України є всі шанси вивести благодійність на новий якісний рівень. І для цього нам залишилось зробити всього лише кілька кроків.

Відчути зацікавленість і підтримку держави.

Потрібно змінити підхід і зрозуміти, що держава та фонди не можуть існувати в різних реаліях. Між ними має бути синергія. Як показує практика успішних країн, саме це дає поштовх до повноцінного та стабільного розвитку доброчинності. При цьому дуже важливим є контроль звітності і прозорості благодійних організацій на державному рівні.

Налагодити комунікацію з донорами.

Змінюється світ. Змінюються звички. Змінюється реальність. Старі методи перестають діяти. Тож потрібно шукати нові фандрайзингові інструменти.

Спойлер: щоб франдрейзингові платформи мали змогу рости і розвиватися, впроваджуючи нові і сучасні інструменти, потрібно забезпечити прозорість благодійного сектору. Це дасть їм можливість свій ресурс використовувати на розвиток і збір коштів, а не на адміністрування і перевірку кожного фонду і кожного благодійного проєкту.

Це два простих і основоположних кроки, які ми досі не подужали зробити. Проте все в наших руках. Головне — мати державну підтримку та йти на зустріч донорам.