Прохання про допомогу

Вверх
50 пользователей проголосовало
Проголосуйте за материал

Мене звати Титаренко Аліна Вячеславівна, мешкаю в селі Русанівка, Липоводолинського району, Сумської області, я інвалід дитинства по опорно-руховому апарату, зараз мені 19 років і я маю 2 групу інвалідності.
Мій діагноз: дисплазія тазових суглобів, двосторонній вроджений вивих стегон, диспластичний коксартроз з права 3 і з ліва 2 ступеню, згинаючо-привідна контрактура с вираженим больовим синдромом в обох тазових суглобах, стан після неодноразових хіругічних втручань, вкорочення правої нижньої кінцівки на 3 см. Вторинний лівосторонній поперековий сколіоз 4 ступеня.
В моєму житті є велика проблема - це моє здоров’я. Звертаюсь до Вас, бо Ви моя остання надія. Я мешкаю в невеличкому селі разом з мамою. З самого дитинства ми працюємо з нею тяжким трудом, оскільки я звикла до того, що на допомогу від тата надіятись марно. В лікарнях я провела майже більшу половину свого життя, була позбавлена того самого веселого і справжнього дитинства як і у всіх. Вже у віці трьох років я вперше лягла на операційний стіл і відчула на собі гостре лезо скальпеля. Я досить багато часу провела в гіпсі, не рухаючись і не функціонуючи повноцінно, з єдиною мрією – бути здоровою. Але життя склалось не так як хотілося б, мої страждання і стан мого здоров’я погіршуються з кожним днем.
Скільки себе пам’ятаю я завжди боролась за те, щоб стати такою як усі. Основною моєю проблемою з дитинства й досі - є рухи, тому що ще я з малечку кульгала і кульгаю дотепер. Я навчалась в дома наодинці з книгами і зошитами, не очікуючи допомоги від сільських вчителів, навчалась добре. Після великої кількості операцій і постійного постільного режиму в мене виробився сколіоз 4 ступеня й потрібно було негайно робити операцію, щоб стан внутрішніх органів не став тяжким. Гроші збирали як кажуть «по людях», звертались до різних організацій (більшість з яких мовчазно розводила руками та казала «грошей немає»), але дійсно світ не без добрих людей, які були не байдужі до мого стану та допомагали хто чим міг. В кінці кінців мені зробили операцію й тепер моя спина рівна і тримається на конструкції. Похід на заняття є тяжкими для мене, мої ноги нестерпно болять та мені дуже боляче ходити, особливо по сходам.
Адже мої суглоби стираються і потребують заміни на імпланти, на які, нажаль, ні у мене, ні у моїх близьких немає таких коштів. Мої рідні боролись за те, щоб покращити мій стан протягом усього мого життя, шукали кошти, були в боргах, купували дорогі ліки, але ні разу не брали кошти з держави. Тепер, коли їх сили і можливості вичерпались, мій стан та і стан країни погіршився, коштів взагалі немає. З кожним днем мені стає все гірше і гірше ходити, жахливо турбують болі в суглобах та в спині, особливо коли потрібно висиджувати 4-5 пар і постійно підійматись по сходам.
Я пройшла повторне обстеження у лікарні де мені робили неодноразово операції - "Інституті патології хребта и суглобів ім. проф. М. И. Сітенко Національної академії медичних наук України" (всі довідки, рентген знімок я прикріпляю). Там взагалі сказали, що в такому ранньому віці мої суглоби дуже жахливі і потрібна операція, бо чим далі тим гірше. Операцію проводитимуить двічі, зпочатку на лівій нозі, потім на правій. Коштуватиме вона приблизно 300 тисяч, але грошей ні у мене ні у моєї мами з бабусею немає.
Знайшовши про Вас інформацію, я довго вагалась писати чи ні, але надія на те, що світ не без добрих людей перемогла. Також прикріпляю файли з доказом того, що я дійсно зверталася за допомогою, що мені дійсно треба оперативне лікування. З надією на Вашу відповідь.
ПриватБанк 4149 4978 6206 4682